31 березня 1882 р.
у Петербурзі народився
Микола Васильович Корнєйчуков, російський письменник українського походження («Мойдодир», «Тараканище», «Айболить»),
літературознавець і перекладач -
Корній Іва́нович Чуковський.
Запрошуємо вас, дорогі друзі, ознайомитись із життям та творчістю чудового дитячого письменника -
на вас чекає перегляд літератури із циклу
"Скарби книжкової імперії",
що проходитиме
з 30 березня по 4 квітня.
на абонементі молодшого відділу.
Коротка біографія:
М.В. Корнєйчуков почав писати вірші і невеликі оповідання, але дуже соромився своїх творів, і лише в дев'ятнадцять років Володимир Жаботинський відкрив талант Корнєйчукова. Співробітник «Одеських новин» використовував псевдонім «Корній Чуковський», до якого згодом додалось фіктивне по батькові — «Іванович». Через два роки Жаботинський дав юнакові рекомендацію – і Корнія відправили до Англії, спеціальним кореспондентом, бо в редакції Корній був єдиним, хто володів англійською мовою. За два дні до від'їзду, Корній Чуковський обвінчався з Марією Гольтфельд. У цьому шлюбі з'явилися діти — Микола, Лідія (обоє стали письменниками, а Лідія — ще й правозахисником), Борис (загинув на фронті в перші місяці війни 1941 р.) і померла у 1931 р. від туберкульозу Марія (Мурочка), якій присвячена більшість дитячих віршів батька — носили після революції прізвище Чуковських та по батькові Корнійович/Корніївна.
В Англії з'ясувалося, що Чуковський абсолютно не сприймає на слух англійську мову, не кажучи вже про вимову. Але майбутній письменник не знітився і почав активно переучуватися. Чуковський жив у Лондоні, надсилаючи до Росії свої статті та замітки, а також майже кожен день відвідував безкоштовний читальний зал бібліотеки Британського музею, де читав твори англійських письменників, істориків, філософів, публіцистів.
Письменник раз і на все життя установив для себе правила, які наколи не порушував: вставати о п’ятій годині ранку і одразу ж сідати за працю, не витрачати дарма жодної хвилини, завжди відповідати на всі листи, вести щоденник і виконувати всі обіцянки чи просто їх не давати. Напевно тому так багато встиг зробити.
Після повернення до Росії Чуковський почав видавати сатиричний журнал «Сигнал», але допустив вільні вислови і за образу імператорського прізвища потрапив до в'язниці. Чекаючи рішення суду, він геть перелякав охорону тим, що читав вголос розповіді О. Генрі і реготав, немов божевільний.
К. Чуковський переклав українських поетів (збірка «Молода Україна»), упорядкував кілька видань російських перекладів Тараса Шевченка, автор нарису «Шевченко» (1911).
Чуковський - кращий критик «Срібного століття», але культурне середовище загинуло, бо воно не потрібне комісарам... і Чуковський поховав свій талант критика, про що шкодував все життя.
За короткий час він створив найкращі казки - «Айболит», «Мойдодир», «Муха-Цокотуха», «Телефон».
Але скільки було критики! «Муху-Цокотуху» оголосили гімном
куркульського і міщанського побуту, що завдає радянським дітям непоправної шкоди.
Письменник Казакевич сигналізував, що казка «Тараканище» - це сатира, спрямована на Йосипа Віссаріоновича Сталіна. Тим не менш, казка була написана, коли Чуковський ще не знав нічого про «батька народів».
Далі почалася смуга особистих трагедій письменника. Туберкульоз звів у 1931 році в могилу одинадцятирічну доньку Марію, а через сім років заарештували Матвія Бронштейна, чоловіка дочки Лідії. Тільки через два роки безперервної біганини інстанціями Чуковський зміг домогтися інформації про долю свого зятя, розстріляного у 1938 році.
Чуковський займався перекладами книг Кіплінга, Марка Твена, Оскара Уайльда, видав книгу про теорію художнього перекладу.
У 1962 році він став почесним доктором літератури Оксфордського університету у Великобританії.
Корній Чуковський захворів вірусним гепатитом
і у віці 87 років помер 28 жовтня 1969 року.
Прах Корнія Івановича Чуковського спочив
на невеликому кладовищі селища Передєлкіно.
На його дачі в Передєлкіно Корній Іванович організував за власний кошт дитячу бібліотеку, читальню та дім дитячої книги.
.jpg)
