В 2014 році
бібліотека відзначає 10-річчя
від дня заснування меморіального міні-музею Олександра Гріна.
8 липня - день пам'яті Олександра Гріна.
В бібліотеці відбудеться
День відкритих дверей в музеї, інформаційні бесіди біля меморіальних експонатів, екскурсії, перегляди фото матеріалів, знайомство з архівними документами, книгами та журналами, перегляд відеофільму "Алые паруса".
Користувачі дізнаються про складну і трагічну долю письменника та його вірної дружини - Ніни Миколаївни.
Олександр Степанович Грін
(1880—1932 рр.) —
письменник, представник романтичного реалізму.
Народився у Вятській губернії в сім`ї польського офіцера-засланця Стефана Гріневського. У 1896 р., після закінчення чотирикласного міського училища, він переїхав до Одеси, де вів бродяче життя, працював матросом, рибаком; потім мив золото на Уралі, служив в армії. В 1905 р. у Севастополі, як член партії есерів, за ведення революційної агітації був арештований і засуджений. Покарання відбував у в`язниці і на трьох засланнях. О. Грін почав публікуватися з 1906 р. — перша книжка "Заслуга рядового Пантелєєва" мала по суті агітаційний характер, за що наклад брошури був конфіскований жандармами. Незабаром він відходить від політичної діяльності і надалі працює як професійний літератор. У 1912 р. О. Грін переїжджає до Петербурга, пише оповідання. Після революції 1917 р., яку письменник болісно пережив, що проглядається в його творах 1918—1919 рр., головною темою творчості стає зіткнення свободи і несвободи (особливо яскраво виявилося в романах "Блискучий світ" (1923 р.), "Джесі і Моргіана" (1929 р.) і "Дорога в нікуди" (1930 р.). Одним із кращих творів О. Гріна вважається символічна повість-феєрія "Алые паруса" (1923 р.). У 1924 р. він переїжджає до Феодосії. Поступово творчість письменника входить в явний конфлікт з ідеологічними установками партії і його майже перестають видавати. У 1930 р. письменник перебирається до Старого Криму, де за два роки помирає від раку легень. В Україні за мотивами його оповіданнь "Життя Гнора" створено фільм "Остання ставка містера Енніока" (1922 р.), а згодом — кінокартини: "Золотий ланцюг" (1986 р.), "Луна" (1990 р.), "Дорога в нікуди" (1992 р.), "Геллі і Нок" (1995 р.). В містах Старий Крим та Феодосія діють музеї Олександра Гріна.
Будинок в місті Старий Крим, де письменник провів свої останні дні.
Тяжка хвороба передчасно забрала Олександра Гріна...
Останнє прижиттєве фото.
Літературно-меморіальний музей Олександра Гріна в м. Феодосія.
Фасад будинку прикрашає унікальний барельєф "Бригантина".
Как точно подметил когда-то Александр Грин, нехитрая истина заключается в том, что «чудеса нужно создавать своими руками».
И такие чудеса действительно становятся реальностью.
Многие, наверное, заметили, что преобразование Музейной площади в самом центре Феодосии вобрало в себя и ещё один важный элемент – реставрацию большого рельефного панно «Бригантина», созданного когда-то даровитым художником и архитектором Саввой Бродским на стене музея Грина. Эта объёмная и тонкая художественная работа выполняется на средства, выделенные частным Благотворительным фондом Петра Порошенко специально на эти цели и именно к Дню города Феодосии. Приятное, согласитесь, и важное событие.
Петра Алексеевича Порошенко в стране знает каждый. Видный государственный деятель, крупный финансист и промышленник, импозантный человек с позицией и принципами, в пределах Украины он, меценат, широко занимается благотворительной деятельностью по разным направлениям, среди них – и социокультурные проекты. Поэтому фонд Порошенко сразу отозвался на официальную просьбу музея Александра Грина, выделив значительную сумму на реставрацию «Бригантины».
