Вічна пам'ять дорогій колезі і Наставниці...

Сьогодні нас настигла страшна звістка... 
Відійшла у Вічність наша дорога колега, Наставниця, відома київська поетеса, письменниця, байкар - 

Ольга Іванівна 

СТРАШЕНКО (ЛУЧКАНІНА).

Наш колектив висловлює щире співчуття рідним, друзям, колегам...

Світла пам'ять вірній дочці Україні, талановитій творчій особистості, бібліотекарю-просвітителю,
невгамовному митцю Слова...
Ольга Іванівна назавжди залишиться 
 в наших серцях...

Ці книги знаходяться в Національній  бібліотеці України імені  В.І.Вернадського:

 1. Страшенко О.І. Вітряні гори: лірика й гумор /О.І.Страшенко.- К.: Укр. письменник, 1995. - 111 с.

2. Страшенко О.І. Сім вибраних п'єс /О.ІСтрашенко. - К.: Науковий світ, 2004. - 215 с.

3. Страшенко О.І. Візантійський лукавець: історичний роман/ О.І.Страшенко. - К.: Науковий світ, 2005. 

4.  Страшенко О.І.  Полювання на тигра... й не тільки на нього!: 
байки та притчі / О.І.Страшенко. - К.: Науковий світ, 2006. - 72 с.

5.  Страшенко О.І. Драматичні поеми про Київську Русь / О.І.Страшенко. - К.: Науковий світ, 2007. - 236 с. 

6. Вибрані переклади та присвяти світочам зарубіжної літератури [Текст] /пер. та авт. присвят. О.І.Страшенко; ред. С.М.Лучканін. - 
К.: Науковий світ, 2007. - 71 с.

7. Страшенко О.І. Гуска з намистечком на шиї: оповідання, билиці та казки для дітей дошк. та мол. шк. віку / Ольга Страшенко. - К.: Науковий світ, 2009. - 73 с.

8. Страшенко О.І. Закохана імператриця (Єлизавета Петрівна та Олексій Розумовський ): іст.-докум. роман / Ольга Страшенко. - Науковий світ, 2009. - 506 с.

9. Страшенко О.І. Кобзар Віктор Лісовол - співець козацької долі: худож.-публіц. нарис / Ольга Страшенко. - К.: - Український видавничий консорціум. - 2008. - 160 с.: ноти, фотогр.

10. Страшенко О.І. Театральна афіша: 30 нових п'єс / Ольга Страшенко. - Київ: Вид. дім Дмитра Бураго, 2014. - 637.
(з дарчим написом НБУВ від автора)

Алена Рослова

Что будет, когда тело, чуть дыша,

Закончит свою трудную дорогу,

И вечная, свободная душа

Отправится к таинственному Богу?

Она пойдёт замаливать грехи,

И, молча становясь пред образами,

Прочтёт твои последние стихи,

Омытые прощальными слезами.

Где погребальный звон колоколов

Вторит её заутренней молитве,

Где светотень плывущих облаков

В их вечной нерешающейся битве.

Где капли свежей утренней росы

С ветвей сбивает раненая птица,

Где капли слёз в застывшие часы

Мерцают на родных когда-то лицах.

Стихи, в которых ты предугадал

И день, и час, и каждую минуту.

Как-будто ты давно всё это знал, 

Предчувствовал и просто ждал, как-будто.

ПАМ'ЯТАЄМО...